МЯУ-МЯУ кристаллы Почеп

Все началось со случайной закладки на рэп-концерте. Я стоял в толпе, окруженный своими подружками, и тут какой-то тип подбежал и предложил мне этот новый варик. Обычно я не доверяю таким шулерам, но что-то в его глазах говорило мне, что он не обычный месиво. Я мысленно прокрутил все возможные последствия и решил рискнуть - купить кристаллы и узнать, что они способны сделать с моим сознанием. Не долго думая, я впарил себе этот химический варик. Было немного страшновато, но, понимаешь, в этой жизни надо иногда вырываться и отрываться от реальности. Вот так я смазал свое сознание и отправился в путешествие по миру криса, где если не кайфовал, то точно получал кайф от приключений. Самое нереальное началось, когда я решил отправиться в Москву. Я летел на самолете, подзаправляясь через рот, через бонг, чтобы никакие черти не смогли остановить мой полет в столицу вечной ночи. Крис в моих венах пульсировал ритмом настоящего мастера, который готов раздать всем вокруг порцию своего визионерского бреда.

Я приземлился, и тут меня охватило безумие. Неужели я действительно смог долететь до Москвы и увидеть Ленина? Такого грандиозного плана я и в сухом остатке не представлял. Но тут я услышал голос внутри себя, который говорил мне, что настало время встретиться с этим отморозком и пощекотать его воспоминаниями о старых временах.

И вот наконец-то наступил день, когда я стоял перед Ленинским мавзолеем. Чувствовалось, что Ленин взглядом пронизывает меня, как будто он знает все, что я пережил на пути к нему. Впервые за много лет я почувствовал, что настоящая история находится не в кристаллах или закладках, а в душе человека, который стремится понять себя и свои моменты истины.

Теперь, вернувшись в свою родную реальность, я понимаю, что нельзя заставить себя поглотиться в вечном турбопотоке опиумного безумия. Но опыт, который я пережил, оставил свой след в моей душе и встрепенул меня к дальнейшим открытиям. Как бы ты ни упал, важно подняться и идти дальше, потому что в этой жизни мы все - отморозки, и каждый из нас способен найти свой путь к истинному смыслу.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!